БОЇ БЕЗ ПРАВИЛ
Бої без правил - вид спортивного єдиноборства. Допускає використання технічних прийомів з арсеналу різних єдиноборств, включаючи удари руками та ногами, кидки, захоплення, боротьбу у стійці та партері. Поєдинки проходять у повний контакт із використанням мінімуму захисних засобів. У різних турнірах прийнято кругову систему змагань, систему з вибуттям або «змішану схему».
У всьому світі щорічно проводиться понад 100 змагань з боїв без правил (під егідою відповідних організацій): такі, як UFС (у США), «2 Hot 2 Handle» (у Голландії), «Pride» (в Японії), турніри з валу тюдо (у Бразилії), M-1 (у Росії) та ін. Згадані країни належать до світових лідерів у цьому виді спорту.
Крім (прийнятого у нас в країні) терміну «бої без правил» використовуються також назви «мікс файт», «фріфайт», «змішані єдиноборства», «абсолютні поєдинки», «панкратіон» та ін. – для позначення виду спорту в цілому та/або окремих його різновидів, що іноді призводить до термінологічної плутанини.
Історія.
Єдиноборства з мінімумом обмежень на допустиму техніку були відомі ще в стародавній Греції. У 648 р. до н.е. до програми Олімпійських ігор включили панкратіон – перемога у цьому виді програми вважалася особливо гідною. Правилами панкратіона допускалося майже всі (удари різними частинами тіла, кидки, захоплення, задушення, больові прийоми), зокрема і заборонена – за сучасними мірками – техніка: можна було кусатися, видавлювати супернику очі, відривати йому вуха і волосся тощо. .
Ідея проводити поєдинки між представниками різних єдиноборств знайшла втілення в більш пізній час. Наприкінці 19 – на початку 20 ст. чималу популярність набули крос-матчі: чемпіон світу з боксу проти чемпіона світу з однієї з борцівських дисциплін тощо. Але ці змагання не мали систематичного характеру.
Організаційно і «технічно» бої без правил як такі остаточно сформувалися в 1990-ті. При цьому змагання певного формату, що проводяться в різних країнах, придбали з часом «філії» за кордоном. Наприклад, «європейське вале тюдо» зобов'язане своїм походженням Бразилії, UFC-Japan є аналогом знаменитого американського UFC, а турніри «Рінгз», що влаштовуються в деяких європейських країнах, згодом перевершили японський оригінал за популярністю і «живучістю» (в самій Японії ці змагання більше не проводяться). Гонорари переможців найбільших змагань з боїв без правил становлять зараз сотні тисяч доларів. А слава, набута на рингу, допомагає багатьом бійцям після закінчення спортивної кар'єри досягти успіху в інших сферах діяльності.
Бразилія. Батьківщина сучасних боїв без правил, де досі проводяться турніри з валу тюдо (у буквальному перекладі – «дозволено все»). Історія абсолютних поєдинків розпочалася у 1920-х, коли знаменитий нині клан Грейсі став влаштовувати бої без жодних правил, без обмежень у часі та перервах між раундами – до повної перемоги одного з бійців. Представники клану тренувалися під керівництвом японського майстра джиу-джитсу Міцуо Маеда, що переїхав до Бразилії (звідси і прийнята в багатьох країнах назва своєрідної техніки – «бразильське джиу-джитсу»). До середини 1980-х турніри по валу тюдо проводилися лише в Бразилії, потім частина клану на чолі з Хеліо Грейсі перебирається до США, де на той час більшої популярності набули різні «бої без обмежень». США. У США ще на початку 20 ст. проводилися турніри з вільної (або вільно-американської) боротьби. Згодом почали влаштовуватися змагання з рестлінгу – своєрідного варіанту боїв без правил, але дуже скоро ці турніри перетворилися на розважальне шоу, а самі поєдинки набули постановочного характеру.
Перший турнір зі справжніх боїв без правил – під назвою UFC (Ultimate Fighting Championship) – пройшов у США у 1993 році. Саме цей рік вважається датою офіційного народження нового виду спорту. Слід зазначити, що на першому, другому та четвертому чемпіонатах перемогу здобув представник клану Грейсі – Ройс Грейсі.
Збираючий зараз чимало визнаних майстрів змішаного стилю, UFC спочатку теж замислювався, швидше, як шоу, ніж як спортивне змагання. Організатори мали намір обмежитися одним-двома турнірами, щоб зібравши представників різних бойових мистецтв (включаючи олімпійські дисципліни) на кшталт карате, джиу-джитсу, боксу, кікбоксингу, боротьби, сумо та ін., визначити: який із представлених стилів найбільш успішний і ефект. Але вже після перших чемпіонатів UFC набув популярності далеко за межами США, і те, що замислювалося як шоу, перетворилося на одну з найцікавіших спортивних подій у світі. UFC, як і раніше, залишається одним з основних світових чемпіонатів зі змішаного стилю, а бої без правил як такі завдяки йому стали дуже популярні в усьому світі.
Голландія. Один із європейських центрів розвитку змішаного стилю. Турніри, що тут проводяться (у тому числі знамениті «2 Hot 2 Handle» та «It"s Show Time») мають велику популярність як у самій країні, так і за її межами, а місцеві бійці – найвищі титули і світову популярність. визнана і добре розвинена школа тайського боксу і кікбоксингу, тому прийнята там зараз система боїв за змішаним стилем розвивалася на відповідній основі, а ударна техніка дещо переважає над борцівською. > Японія. Ще в середньовічній Японії проводилися турніри, в яких брали участь майстри різних видів єдиноборств, демонструючи кожен свою техніку. Японські школи та системи рукопашного бою добре відомі в усьому світі, а змагання з деяких видів традиційних єдиноборств, як ку до (дайдо дзуку карате) та ін, проводяться за правилами, дуже близькими до абсолютних поєдинків.
В даний час Японія є безумовним лідером у «змішаному стилі». Там діють кілька організацій, які проводять власні турніри з абсолютних поєдинків. Ці змагання відомі насамперед високими гонорарами, а участь у них сама по собі – визнання для будь-якого спортсмена.
Найвідоміший з подібних чемпіонатів – «Pride». Він проводиться з 1997 року: за правилами «мікс файт», близьких до бразильського валу тюдо. (Символічно, що центральною подією першого турніру стала зустріч Нобухіко Такада з ще одним представником клану Грейсі – Ріксоном Грейсі.) Трохи раніше за часом – з 1993 – почали проходити турніри K-1