Але, незважаючи на всі труднощі, він продовжував тренуватися, займався боксом і дзю-до і одного разу побачив людей, які займалися Окінавським Карате. Це дуже зацікавило Ояму і він прийшов у доджо Фунакоші Гічіна, де з 1938 року вивчав те, що тепер відомо як Шотокан Карате. Його успіхи були настільки значні, що до 17 років він уже володів другим даним. Одночасно Ояма продовжував посилено займатися дзю-до у Кодокані. Тут він також досяг дуже великих висот. На той час, коли Ояма припинив свої заняття дзю-до (відзаймавшись менше чотирьох років) він досяг рівня четвертого дана! У 1940 році Ояма залишив додзе Фунакоші, повністю розчарувавшись у практикованій там "гімнастиці".

      Поразка Японії і подальша оккупація виявилися дуже важким випробуванням для Мас Оями. У цей час він майже зневірився. На щастя для всіх нас у цей час Ояма зустрів майстра З Ней Чу. З Ней Чу теж був вихідцем із Кореї (із рідної провінції Оями). У той час він вважався одним із найбільших авторитетів стилю Годзю-рю в Японії і був широко відомий за свою фізичну та духовну силу. Мас Ояма вступив у доджо майстра З Ней Чу. Крім того, майстер Со був членом релігійної організації Соку Гаккай, яка розповсюджувала ідеї японської буддійської школи Нітірен Сессю. Вчення Нітирена глибоко засмутило Ояму і стало його ідеологією на все подальше життя. Саме З Ней Чу підтримав Ояму в його намірі присвятити своє життя Бойовому Шляху.

     І саме він порадив Оямі піти від решти світу на три роки, щоб тренувати свій розум і тіло. За рекомендацією З Ней Чу Ояма був прийнятий на навчання самим Ямагучи Гогеном, засновником стилю Годзю-рю. До кінця війни він уже володів 4-м даним у цьому стилі.

     Коли Оямі виповнилося 23 роки він зустрів Ейджі Йошикаву, автора книги "Мусаші", заснованої на житті та подвигах найвідомішого в Японії самурая. Книга та її автор допомогли Оямі освоїти самурайський кодекс Бусідо (Шлях війна) та зрозуміти його зміст. У тому ж році Ояма піднявся на гору Мінобу в префектурі Чіба, де Міямото Мусасі розробив свій стиль фехтування на мечах Ніто-рю. Це було якраз слушне місце для того, щоб почати ті суворі тренування, які Ояма запланував для себе. Серед речей, які він узяв із собою, була книга Йошикави. Також з ним пішов учень на ім'я Яшир. Відносна ізоляція переносилася дуже важко і через 6 місяців Яширо таємно покинув Ояму. Ще важче стало переносити самоту Мас Оямі, який у цей час як ніколи більше хотів повернутися до людей. З Нею Чю писав йому, підтримував і давав поради. Наприклад, він рекомендував Оямі збривати одну брову і тоді його вигляд ставав таким незвичайним, що він не міг дозволити собі, щоб хтось бачив його таким. Ці та інші дієвіші заходи змусили Ояму продовжувати і він вирішив стати найсильнішим каратистом у Японії. Однак незабаром його спонсор повідомив, що не може більше підтримувати його і ось, після 14 місяців, він мав перервати свою самоту.

    Кілька місяців по тому, в 1947 році, Ояма став переможцем першого всеяпонського турніру з карате, нокаутувавши всіх своїх суперників. Але він продовжував почуватися незадоволеним через те, що так і не зміг завершити своє 3-річне самітництво. В цей час він остаточно вирішив присвятити своє життя Каратедо. Наступного року він знову пішов пустельником у гори. Цього разу це була гора Кієдзумі, знаменита тим, що тут знаходиться монастир, де жив прославлений чернець Нітірен. На цей раз його тренування були просто фанатичними. По 12 годин щодня без жодного дня відпочинку, стояв він під крижаними водоспадами, розбивав каміння ударами рук, використовував дерева як маківари, стрибав сотні разів через рослини льону. Також щодня включав вивчення давньої класики з Бойових Мистецтв, Дзена та філософії. У літературі часто наводиться режим тренувань Оями у цей час. Він служить гарним навчанням легковажним учням. Результатом найважчих тренувань стало просвітлення майстра.